Американські вчені показали, що вік природного супутника нашої планети більший, ніж припускали. Він становить 4,46 мільярда років.
Довгий час одна з найпопулярніших гіпотез про формування Місяця говорила: він сформувався після зіткнення молодої Землі з планетою Теєю. З цих уламків нібито сформувався наш супутник. Але коли саме стався удар, то залишається загадкою. У гіпотезі було чимало досить вузьких місць, що призвело до появи 2007 року іншого підходу до пояснення походження Селени — мультиімпактного.
У новому дослідженні, опублікованому в журналі Geochemical Perspectives Letters, вчені виходили з колишньої концепції утворення земного супутника після одиничного зіткнення. Вони вивчили місячний ґрунт, привезений астронавтами місії «Аполлон-17» у 1972 році. У ньому вдалося знайти крихітні кристали циркону. Автори змогли датувати їх – і порахували найдавнішими кристалами, що утворилися після зіткнення Землі з Теєю.
Вчені зазначили, що якщо планета розміром з Марс врізалася в нашу, то енергія удару мала розплавити породу, яка в результаті стала поверхнею супутника. Пізніше, при охолодженні цієї розплавленої магми, в рамках гіпотези одиничного імпакту виникли вивчені кристали циркону.
Ізотопи свинцю, які проаналізували автори нової наукової роботи, вказали, що вік досліджуваного зразка — 4,46 мільярда років. Отже, стільки ж років Місяцю. Це на 40 мільйонів років більше, ніж думали раніше.
Слід зазначити, що в рамках мультиімпактної гіпотези утворення Селени її поверхня ніколи не була розплавленою. Річ у тім, що при множині менших по силі ударів астероїдів по Землі їх енергія була недостатньою, щоб розплавити земний матеріал, що викидається в космос. Останні дані щодо вмісту води в місячних базальтах (тобто твердих породах, піднятих колись із надр Місяця) добре узгоджуються з такою гіпотезою, оскільки якби такі базальти колись були розплавлені, у них у наші дні вже не могло бути води.
У рамках такої інтерпретації нове «постаріння» Місяця далеко не обов’язково неминуче: адже циркони могли потрапити на наш супутник із вибитим із поверхні Землі матеріалом. У цьому випадку вони більше говорять про вік земної кори, ніж місячну поверхню.
