Унікальні останки зберегли медуз, які мешкали в морях кембрійського періоду. Тепер ясно, що вже на той час ці тварини набули своєї «класичної» куполоподібної форми і безлічі щупалець, могли активно плавати і полювати.
Приблизно 505 мільйонів років тому раптовий підводний зсув поховав тисячі найдивовижніших стародавніх тварин. З того часу вони скам’янілі, утворивши сланці Берджес на заході сучасної Канади. Це одне з найбагатших місць знаходження кембрійського періоду, де виявляють сліди триоких членистоногих та інших незвичайних істот. Нещодавно там знайшли і найдавніших на сьогодні медуз, які через відсутність твердих тканин вкрай погано зберігаються у палеонтологічному літописі. Про це розповідається у статті, опублікованій у журналі Proceedings of the Royal Society B.
Жан-Бернар Карон (Jean-Bernard Caron) та його колеги з Королівського музею Онтаріо знайшли загалом понад 170 останків цих тварин, що дозволило розглянути їх у всіх деталях. Вони досягали 20 сантиметрів і вже тоді мали «класичну» форму з куполоподібним тілом та майже сотнею тонких гнучких щупалець. Очевидно, такі медузи були здатні до активного плавання та полювання. Вчені назвали новий вид Burgessomedusa phasmiformis, віднісши його до групи Medusozoa у складі типу, що стріляють.
Відмінна особливість Medusozoa – чергування двох поколінь: медузоїдного, вільноплаваючого і зі статевим розмноженням, і поліпоїдного, яке нерухоме і розмножується безстатевим шляхом. Нова знахідка канадських палеонтологів показала, що такий складний життєвий цикл існував ще в кембрії приблизно 500 мільйонів років тому. Раніше вченим вдавалося знаходити лише поліпоїдних представників, тому досі не було остаточної впевненості в тому, що вільноплаваюча фаза виникла настільки давно.
«Незважаючи на те, що медузи та їхні родичі вважаються одними з ранніх груп тварин, їх вкрай рідко вдається знайти в скам’янілості кембрійського періоду. Але ця знахідка не залишає сумнівів у тому, що вони могли плавати вже тоді», – сказав Джо Мойсюк (Joe Moysiuk), один із авторів нової роботи. Можливо, Burgessomedusa навіть користувалися паралізуючою отрутою стікаючих клітин у своїх щупальцях і були майже такими ж небезпечними хижаками кембрію, як і аномалокариси, які домінували в тих давніх морях.
