Щільність газового гіганта WASP-193b виявилася в 20 разів меншою, ніж у Юпітера, і в сто разів меншою, ніж у Землі.
З кількох тисяч відомих сьогодні екзопланет деякі різко вирізняються на загальному тлі. Таким виявився і гігант WASP-193b, виявлений за 1200 світлових років від нас. При масі всього 0,13 маси Юпітера він майже в півтора рази більший за нього за радіусом. Таким чином, густина цієї планети становить лише близько відсотка від густини Землі. Про це розповідається у статті європейських вчених, яка ще готується до публікації, але вже доступна в онлайн-бібліотеці препринтів arXiv.
Екзопланета WASP-193b знаходиться біля зірки сонячного типу WASP-193: вона в 1,1 рази масивніша і в 1,2 рази більша за наше світило, близька до нього за яскравістю та віком. Однак орбіта WASP-193b набагато тісніша, ніж у будь-якої планети в Сонячній системі. Один річний оборот вона проходить лише за 6,25 доби. Халід Баркауї (Khalid Barkaoui) з Льєжського університету та його колеги оцінили масу та розмір планети, підрахувавши її щільність.
Ця величина склала лише близько 0,059 г на кубічний сантиметр. Для порівняння: середня щільність Землі – 5,51 г/ см3 ; «пухкого» Юпітера — 1,33 г/см 3, пробкової пляшки — 0,2 г/см 3 , а солодкої цукрової вати — 0,05 г/см 3 . Таким чином, WASP-193b виявилася в кілька разів легшою за пробку і трохи щільніша за солодку вату. Втім, це таки не новий рекорд. Планети з мінімально відомою густиною є в системі Kepler-51, щільність двох з них ще нижча – близько 0,03 г/см 3.
Планети з екстремальними характеристиками трапляються нечасто і залишаються винятками. Однак вони дозволяють зрозуміти загальний «галактичний контекст», у якому існує наша Сонячна система, краще розібратися в процесах, що ведуть до появи світів із різними властивостями. Так, передбачається, що подібні «пухкі» планети можуть утворюватися через занадто тісне зближення газового гіганта зі своєю зіркою, що веде до нагрівання та «роздування» зовнішніх оболонок.
З іншого боку, такий механізм не дозволяє «пухким» планетам існувати довго. Потоки частинок та випромінювання мають призводити до ерозії їхньої атмосфери за лічені десятки мільйонів років. Тому теоретично світи, подібні до WASP-193b, повинні зустрічатися лише у зовсім молодих зірок, тоді як WASP-193 вже близько шести мільярдів років. Можливо, цю суперечність можна вважати доказом на користь незвичайної гіпотези, за якою саме існування екстремально «пухких» екзопланет — лише ілюзія, пов’язана з наявністю системи кілець.
