Українські науковці виявили в архівосховищах Польщі унікальну пергаментну грамоту, датовану 1393 роком. Цей документ – привілей великого князя Литовського і Руського, короля польського і Русі-України Владислава II Ягайла князю Федору Любартовичу на Сіверське князівство.
Про це 6 вересня повідомив доктор історичних наук, сержант ЗСУ Тарас Чухліб на своїй Facebook-сторінці.
Історик, який зараз на фронті зі зброєю в руках захищає Україну від російських окупантів, звернув увагу на зазначений у грамоті титул правителя стародавньої держави.
“У цій старовинній грамоті чітко записано титулування Владислава ІІ Ягайла – “КОРОЛЬ ПОЛЬСЬКИЙ, ЛИТОВСЬКИЙ і РУСЬКИЙ””, – зазначає він.
Дана пергаментна грамота кінця XIV століття зберігається у відділі пергаментів бібліотеки князів Чарторийських у польському Кракові.
Князь Федір (Федюшко) Любартович (близько 1351 – серпень 1431) – кузин короля Владислава II Ягайла, князь Волинський (1383-1387), Володимирський (місто у Волинській області) (1387-1393) Сіверський (1393-1405), Жидачівський (місто у Львівській області) (1405-1431), Луцький (1431) з роду Гедиміновичів.
Останній король Руси-України
Владислав II Ягайло (1362 – 1 червня 1434) – великий князь литовський і руський (1377-1381, 1382-1386) і польський король (1386-1386) з династії Гедиміновичів. Є засновником династії Ягеллонів, що правила в Польщі та ВКЛ до 1572 року.
Король входив до числа 24 лицарів Ордена Дракона разом з Сигізмундом I, Вітовтом, Владиславом II Ягеллончиком, Ернстом залізним (герцог Австрії), Генріхом V (король Англії), Владом II Дракулою та іншими європейськими монархами.
Монарх дуже любив містечко на Львівщині, де проводив багато часу в останні роки життя. Він заповів після смерті витягти своє серце і поховати його саме в цьому місті. А тіло Владислава II Ягайла поховано в Королівській усипальниці в замку Вавель у Кракові.
За даними науковців, Владислав II Ягайло останнім носив титул Короля Русі або Короля Руського. Чому останнім? Річ у тому, що укладена в 1385 році Кревська унія між Польщею і Литвою поклала початок створенню Речі Посполитої.
Ось які раніше правителі носили титул короля Русі:
- Ізяслав-Дмитро (1024 – 3 жовтня 1078)
- Ярополк Ізяславич (1043 – 22 листопада 1086)
- Данило Романович (1201 – 1264)
- Лев I Данилович (1228 – 1301)
- Юрій I Львович (24 квітня 1252 – 18 березня 1308/1315)
- Лев II Юрійович (невідомо – 1323)
- Андрій Юрійович – він і все вище з династії Рюриковичів (невідомо – 1323)
- Юрій II Болеслав все вище – з династії П’ястів (1310 – 7 квітня 1340)
- Гедимін-родоначальник династії Гедиміновичів (1275 – грудень 1341)
- Любарт (1300 – 4 серпня 1384)
- Казимир III Великий – з династії П’ястів (30 квітня 1310 – 5 листопада 1370)
- Людовик Угорський – представник Анжуйської династії Капетингів (5 березня 1326 – 10 вересня 1382)
- Марія Угорська (1371 – 1395)
- Ядвіга Анжуйська (1374 – 17 липня 1399)
- Владислав II Ягайло – з династії Ягеллонів (1362 – 1 червня 1434).
Королівство Русь (лат. Regnum Russiae, Regnum Ruthenorum) – так в латиномовних джерелах переважно в XIV столітті називали Галицьке князівство, яке також стали ототожнювати з Руссю після монгольської навали в XIII столітті на землі Київської Русі-України.
Тоді в результаті ординської навали багато князівств Київської Русі втратили політичну самостійність і були включені до складу Монгольської імперії. Правителі Московського князівства, наприклад, понад два століття збирали данину для Золотої Орди (на це вони отримали ярлик від хана в 1328 році) на підконтрольній монголам території земель Русі-України. Пізніше це васальне та контрольоване ординськими ханами Московське князівство – улус Золотої Орди – стало царством (називалося також Московія), вже після занепаду і розколу ЗО, було перейменовано на Росію в XVIII столітті, потім на Російську імперію. Але, як відомо, ця держава ніколи не називалася Руссю.
джерело РБК-Україна
