Дослідники з Австралії планують за допомогою генів жирнохвостих сумчастих мишей «воскресити» тасманійських (сумчастих) вовків (Thylacinus cynocephalus), останній представник яких вимер у далекому 1936 році.
Спершу вчені відновлять геном вимерлого створіння та зіставлять його з ДНК сумчастої миші – найближчої родички тилацину. Після цього геном миші планують розібрати до найдрібніших структурних елементів та «вмонтувати» в нього гени тасманійського вовка.
Далі завдяки репродуктивним технологіям вони спробують виростити ембріон вимерлої тварини, який перебуватиме в матці сумчастої миші. Це може вдатися через те, що ці вовки народжувалися маленькими, а тому є надія, що миша здатна виносити та народити тилацин. За прогнозами вчених, це може статися вже за 6-10 років.
Зазначимо, що останній Thylacinus cynocephalus помер у 1936 році у зоопарку Бомаріса (Тасманія). Йдеться про єдиного представника сімейства сумчастих вовків, що дожив до історичної епохи, і найбільшого відомого до його вимирання сумчастого хижака. Перший контакт з ними був встановлений місцевими народами Австралії, що підтверджується великою кількістю гравюр та наскальних малюнків. Їх відносять не пізніше як до 1000 року до н. е.
Ці створення вимерли в Австралії та Новій Гвінеї ще до початку британської колонізації Австралії, але завдяки проживанню в Тасманії дослідникам все ж таки вдалося їх описати. Зокрема, першим це зробив натураліст-аматор Харріс у 1808 році. У довжину тилацин досягав 100-130 см, разом із хвостом 150-180 см. Висота в плечах становила 60 см, а маса варіювалася від 20-25 кг. На вигляд ці тварини нагадують собаку.
Джерело: edition.cnn.com
