стаття від генерального директора видавництва Ранок Віктора Круглова
Сьогодні вся книжкова індустрія перебуває в зоні турбулентності. УІК провів опитування щодо стану українських видавців під час війни: лише 32 % видавців можуть повноцінно працювати. Згідно з недавніми опитуваннями, у 95 % видавництв значно знизилися продажі, половина видавництв працює не на повну потужність та 9 % видавництв узагалі припинили своє існування.
З кожним днем через низький показник продажів ризикують припинити свою діяльність дедалі більше видавництв. Виживають сильніші, але не завжди найбільші видавництва. Бо що більше видавництво, то більше в нього витрат на технічну підтримку роботи, а більшість грантів спрямовано на підтримку невеликих крафтових видавництв. Книжки зараз не є продуктом першої необхідності, тому цілком зрозуміло, що попит на них значно знизився. Нестача паперу в країні тягне за собою значне подорожчання друку. Якщо додати ще проблеми з паливом і подорожчання комунальних послуг, то цілком вірогідно, що книжка зростатиме в ціні десь на 50—60 відсотків. Що дорожчою буде книжка, то менше людей матимуть фінансову можливість придбати книжку, бо через війну знижується платоспроможність наших читачів. І це за собою тягне ще більшу кризу в книжковій галузі.
Ми готуємося до найбільш песимістичних прогнозів. Вже зараз працюємо над оптимізацією витрат, але без державної підтримки книжковій галузі не обійтись. Я з колегами із громадської спілки «Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів» працюємо над низкою пропозицій для регулювання книжкової галузі:
- зарахування вітчизняного книговидання та всієї його суб’єктності до категорії об’єктів критичної інфраструктури;
- забезпечення видавництвам, поліграфічним та книготорговельним підприємствам доступу до низьковідсоткових кредитних ресурсів під гарантії держави;
- закупівлю та створення державного резерву друкарського паперу, якого сьогодні в Україні майже немає, як і коштів у суб’єктів книговидання на його придбання.
Цілком зрозуміло, що в умовах війни з росією бюджет країни направлений на критично важливі сектори. Тому я не розраховую саме на фінансову підтримку від держави, бо зараз є більш пріоритетні сектори. Але одним з варіантів допомоги може бути продовження терміну кредитних канікул або перегляд відсотка виплат по кредиту. Також необхідна допомога держави в залученні грантів для видавничої галузі від закордонних колег.
Поведінка наших ворогів свідчить, наскільки важлива література у формуванні світогляду — вони бояться (і завжди боялись) українських книжок, українських письменників. Читання, яке в Україні тривалий час перебувало на маргінесі публічного простору, треба зробити популярним у медійній комунікації, залучати відомих і впливових українців до популяризації книжки.
Вороги нищать бібліотеки, які й до війни перебували в скрутному становищі. Та ця ланка неймовірно важлива у розвитку літератури в Україні. Попит на українськомовну літературу зростає. Українці хочуть читати українською і дізнаватись про українські книжки. Це не може не тішити. Та становище бібліотечної мережі, на жаль, не найкраще. Чимало було зроблено до війни, але в багатьох населених пунктах доведеться починати все з нуля — пошкоджено будівлі, знищено фонди.
Я не заперечую, що треба підтримувати одне одного, адже це один із чинників нашої з вами перемоги. До нас постійно звертаються різні волонтерські організації за безплатними книжками в паперовому й електронному варіанті. Ми завжди відгукуємось на їхнє прохання, наприклад, роздавали безкоштовно книжки в метро Харкова. Але видавничій галузі також потрібна підтримка людей. Зараз більшість працівників галузі покинули свої домівки, їм доводиться витрачати багато коштів на орендоване житло, їжу та догляд не лише за собою, але й за ріднею.
Людям необхідний стабільний дохід. Зарплатня, на яку вони можуть жити. На жаль, дедалі більше кваліфікованих спеціалістів покидають видавничу галузь заради пошуку стабільної платні. Українці не повинні забувати, що видавництва – це насамперед люди, яким також потрібні допомога й підтримка. Тому державі необхідно зберегти мінімальну заробітну платню працівникам книговидавничої галузі за аналогією з учителями та працівниками державних театрів і бібліотек. Це невеликі кошти, але стабільні. Важливо підтримати й інтернет-торгівлю — впровадити пільгові тарифи Укрпошти на пересилку книжок. 50 % знижки на тарифи допомогло б галузі вже сьогодні та залучило б нових клієнтів до Укрпошти.
Можна наводити ще багато варіантів розв’язання цієї проблеми, та головне, щоб книговидавничу справу наша країна та люди вважали важливою й необхідною як на війні, так і в мирний час. Культура – це зброя, яку бояться вороги й через яку ми відновлюємо нашу ідентичність. Зрештою, наша армія воює також і за те, щоб українці читали книжки своєю рідною, українською мовою.
