Меркурій вважається найнезвичайнішою планетою Сонячної системи. Він менший за всіх інших і обертається найближче до Сонця. Обернена до зірки сторона розпечена до 430 градусів Цельсія, повідомляє Planetary Science.
Щоб краще зрозуміти природу цієї планети, вчені Бернського університету змоделювали ранній етап існування Меркурія. Вони встановили, що на Меркурії на початку формування виник океан магми. Потім він почав випаровуватися, причому температура, ймовірно, була настільки високою, що пара складалася не з води, а з каменю.
Часті космічні удари, радіоактивний розпад і тепло, що виділяється гравітаційним впливом багатого на залізо ядра, підвищили температуру на поверхні Меркурія до 2400 К (більше ніж 2100 градусів Цельсія). Внаслідок цього верхні шари планети перебували у розплавленому стані.
Летючі речовини, такі як вуглекислий газ, монооксид вуглецю, водень та вода, випаровувалися та формували атмосферу. Порівняно нелеткі породоутворюючі елементи, такі як кремній, натрій або залізо, також могли перетворюватися на газ, але для цього було потрібне дуже велике нагрівання.
Вчені змоделювали кілька варіантів атмосфери та виявили, що швидкість випаровування становила від 1 мільйона до 4 мільярдів кілограмів на секунду, залежно від часу формування Меркурія та інтенсивності нагріву. Але ці цифри насправді невисокі.
Модель показала, що процес випаровування зайняв близько 10 тисяч років. За цей час Меркурій втратив лише 0,3% від початкової маси або менш як 2,3 кілометра кори. Такі втрати не могли значно вплинути на склад мантії, і вона змогла зберегти леткі елементи, такі як натрій та сірка.
Вчені відзначили, що такі самі процеси могли відбуватися на Землі, Місяці або землеподібних екзопланетах. Раніше стало відомо, що Меркурій може бути придатним для життя. Теоретично живі організми здатні вижити під його поверхнею, де немає різкого перепаду температур.
