Міжнародна команда астрономів відкрила незвичайну зоряну систему, в якій, всупереч загальноприйнятій теорії, газовий гігант незвично великого розміру обертається навколо невеликого червоного карлика.
Про нове дослідження розповідає журнал Science. Зоряна система, про яку йде мова, знаходиться на відстані 31 світлових років від Землі. Вона кидає виклик теоріям астрономів про те, як формуються деякі типи планет.
Загальноприйнята теорія про те, як розвивалися газові гіганти в нашій Сонячній системі (Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун), полягає в наступному: скупчення пилу і дрібних кам’янистих частинок зростають і стають досить великими, щоб гравітаційно притягувати до себе велику кількість легких газів, таких як водень і гелій.
Але виявилося, що такого роду планетарна еволюція, схоже, працює не для всіх зоряних систем. Про це свідчить нове відкриття. Вчені виявили зірку, яка отримала назву GJ 3512. Вона оточена рядом планет. Батьківська зірка – це червоний карлик, маса якого приблизно у вісім разів менше маси нашого Сонця.
Навколо нього на близькій відстані обертаються два газових гіганти. Більша планета, чия присутність була підтверджена в дослідженні, має майже половину маси Юпітера. Вона обертається навколо своєї зірки один раз в 214 днів. Друга планета розташована далі й обертається навколо зірки кожні 3,8 року. Її маса, імовірно, становить половину маси Сатурна.
У Сонячній системі такого бути не може. Відношення маси нашого світила до маси Юпітера становить 1 050. А в загадковій зоряній системі відношення маси GJ 3512 до маси більшого газового гіганта становить всього 250.
Іншими словами, зазвичай на такій невеликій відстані від батьківської зірки астрономи знаходять екзопланети кам’янистого типу. Тому дослідники припускають, що у відкритій зоряній системі утворення газових гігантів відбувалося за іншими законами.
На їхню думку, головну роль там зіграла турбулентність в незвично масивному диску газу і пилу, закрученому навколо об’єкта GJ 3512. Можливо, вона вплинула на багаті газом області, які об’єдналися в гігантські планети. При цьому не було фази утворення твердого ядра, як в Сонячній системі, яке потім притягує до себе водень і гелій.
Дослідники також розрахували, що, ймовірно, лише три відсотки зоряних систем у Всесвіті можуть володіти такими ж характеристиками, як система GJ 3512.
