Окружний адмінсуд Києва ухвалив рішення, яким зобов’язав Міністерство освіти й науки змінити вимоги для тих, хто хоче стати професором або доцентом, пише газета “Експрес”.
Тепер із Порядку присвоєння вчених звань вилучать три пункти. Перший — це обов’язкова 10-річна діяльність на посаді асистента, викладача або доцента. Другий — наявність трьох публікацій у виданнях, що входять до наукометричних баз “Scopus або Web of Science”. І третій — отримання сертифіката про знання англійської мови на рівні В2.
Однак МОН доповнило наказ іншими пунктами. У новій редакції вимог вказано, що отримати звання професора та доцента зможуть кандидати, котрі на рівні В2 володіють однією з мов країн ЄС і мають сертифікат або диплом про вищу освіту за відповідним мовним профілем (наприклад, диплом магістра з німецької філології). А от вимогу знання англійської на рівні, не нижчому ніж В2, тепер додадуть до держстандарту вищої освіти рівня доктора філософії, тобто кандидати змушені будуть засвідчувати свої знання ще на рівні аспірантури.
Вимогу “провадити навчальну діяльність не менш як 10 років на посаді асистента, викладача, старшого викладача, доцента” замінено вимогою “мати стаж роботи не менш як 10 років” на відповідних посадах. А замість трьох публікацій у виданнях баз “Scopus або Web of Science” кандидат має подати дві.
Чим зумовлені такі зміни й наскільки вони доцільні? Про це — у розмові з Євгеном Ніколаєвим, кандидатом економічних наук, доцентом КНЕУ імені В. Гетьмана.
— Потреба внесення змін до вимог, за якими надають учені звання, виникла майже два роки тому, коли ці вимоги значно посилили, — розповідає пан Ніколаєв. — Зокрема, тоді обов’язковими стали міжнародний сертифікат з англійської мови рівня B2, статті в журналах міжнародних баз “Scopus або Web of Science” та участь у конференції або іншому науковому заході за кордоном. Усе це викликало гучну критику. Дійшло до судових позовів.
— Чому?
— По-перше, виконання цих вимог — дороге задоволення. Наприклад, скласти іспит на одержання міжнародного сертифіката з англійської мови коштує від 150 доларів. По-друге, чи є користь для роботодавця від того, що його працівник за власні або грантові кошти на тиждень-два поїде за кордон? Або чи багато додасть до безпосередньої роботи викладача української мови чи математики вільне володіння англійською?
Я за те, щоб вимоги до рівня опанування англійської були підвищені до С1 (рівень В2 в усьому світі — для школярів, для яких англійська є іноземною, а С1 — це професійний рівень володіння мовою). Але я проти фінансово обтяжливого примусу до одержання відповідних документів. Доречніше було б, якби університет надавав працівникам ресурси для опанування іноземної мови та складання іспиту.
— Нинішні зміни виправдані?
— Не зовсім. Як на мене, скасовувати вимогу про міжнародний сертифікат, що підтверджує знання англійської на рівні B2, недоцільно. Заміна міжнародного сертифіката внутрішнім екзаменом з англійської автоматично призведе до фальсифікацій. Згадаймо вивчення англійської у міліції напередодні Євро-2012: на папері наші стражі порядку пройшли мовні курси, а насправді їх володіння іноземною не змінилося.
Що ж до зміни конкретного формулювання вимоги про стаж роботи, то тут йдеться про юридичну казуїстику: замінили менш точне юридичне формулювання коректнішим. Суть не змінилась.