Люди активно готуються до зимових свят — уже сірі будні прикрашають ошатно вбрані ялинки. А невдовзі вони з’являться і в багатьох домівках. Так уже заведено — новий рік зустрічати з ялинкою, пише газета “Експрес”.
Звідки взялася ця традиція? У відповіді на це запитаня дослідники й досі не можуть дійти згоди. Хто ж придумав прикрашати ялинку на новорічно-різдвяні свята?
— Кажуть, що ялинкова традиція з’явилася ще в часи язичництва, — розповідає Стефанія Гвоздевич, етнограф. — Справді, язичники прикрашали і шанували багато дерев. У них було особливе ставлення до природи. Також цю традицію пов’язують з проповідником Мартіном Лютером, який нібито започаткував її ще у ХVІ столітті. Ймовірно, що саме в Німеччині з’явилася традиція ставити в оселях ялинку, а вже згодом її перейняли інші країни.
— А чому саме ялинка?
— У Німеччині це дуже поширене дерево. А ще воно найдовше може зберігатися, після того як його зрубали. Однак ялинка не була обов’язковим атрибутом зимових свят. Вона з’являлася здебільшого у будинках заможних людей.
— Коли мода на ялинку прийшла до України?
— В Україні ж “зелена красуня” стала популярною на початку ХVІІІ століття, після указу Петра І, який і започаткував святкування Нового року 1 січня. Та вже згодом радянській владі новорічне дерево взагалі не сподобалося. Адже всі знали, що це — німецька традиція, а німці ж були злісними ворогами. Влада закликала людей не ставити в будинках ці хвойні деревця. Такі заборони тривали до 1935 року.
— І що сталося далі?
— Влада вирішила примиритися з чужоземними традиціями. У 1935-му була видана спеціальна постанова, яка визначала ялинку обов’язковим атрибутом новорічних свят. Натхненником постанови був секретар ЦК КП(б)У П. Постишев, відомий як один з організаторів Голодомору. У містах обов’язково мало стояти зелене дерево, а навколо нього організовувалися карнавали, маскаради, концерти.
Школярів змушували вітати усіх вчителів та голову колгоспу з Новим роком. При цьому колядувати не можна було — замість “Христос народився”, співали “Новий рік народився” тощо. Вифлеємська зірка стала червоною п’ятикутною, а під прикрашеними ялинками ставили Діда Мороза. Скляні кулі — теж запозичили в європейських країнах. Традиція прикрашати ялинку ними особливо була поширеною в 60-х роках ХХ століття.
— То виходить, що ялинкова традиція — чужа українцям?
— Так. Для нас ялинка навіть не є деревом-символом. Наш народ завжди шанував дуб та липу. Узагалі, у той час, як у Європі починали прикрашали домівку ялинками, у нас вже давно був дідух. З давніх-давен цей атрибут був головним у зимових святах. Ставилися до нього з великою шаною. Адже це — символ духу предків, родючості, багатства. Дідухом “задобрювали” природу, аби вона посприяла майбутньому урожаю. Дідух був шанований в усіх регіонах України, і цей звичай зберігся й донині. Прикрашали його яблуками, цукерками, паперовими іграшками, фігурками з тіста, ланцюжками, сплетеними з соломи. Заносили його у хату на Святвечір.
— Радите відмовитись від ялинки на новорічно-різдвяні свята?
— А чи варто тепер рубати ялинки? Адже кількість лісів у нас і так щороку зменшується. До речі, Церква неодноразово закликала вірян не рубати живі ялинки — купувати штучні або ж вирощувати у себе на подвір’ї. Хочете святковості, то використайте лише гілочку, нащо ж ціле дерево знищувати, а потім викидати на смітник? Адже у Німеччині чи в скандинавських країнах, після того як ялинки виконають своє призначення на свята, їх переробляють, використовують як паливо. У нас же вони просто лежать біля смітників…
Юлія ГОЛОДРИГА
