Вчені представили нові дані про внутрішню структуру Місяця, які підтверджують наявність частково розплавленого шару магми між твердою мантією та металевим ядром. Ці результати опубліковані в журналі AGU Advances та можуть значно змінити сучасне розуміння будови та еволюції Місяця.
Відкриття було зроблено шляхом аналізу приливних ефектів на Місяці, викликаних гравітаційним впливом Землі та Сонця. Так само як ці сили впливають на форму Землі та викликають морські припливи, вони впливають на Місяць, спотворюють його форму та гравітаційне поле. Вивчення реакції Місяця на ці сили дозволяє вченим отримати інформацію про його внутрішню структуру.
Дослідники використали дані супутникової місії НАСА Gravity Recovery and Interior Laboratory (GRAIL) та Lunar Reconnaissance Orbiter. Ці дані дозволили зафіксувати не лише щомісячні, а й річні зміни гравітаційного поля Місяця. Включення цих даних у моделі, що описують внутрішню структуру Місяця, допомогло визначити ключові особливості його надр.
Виявилося, що без урахування м’якшого, частково розплавленого шару в основі мантії неможливо відтворити зміни гравітаційного поля Місяця, що спостерігаються. Це підтверджує гіпотезу про наявність цього шару, який може відігравати важливу роль у місячній геології.
Дослідники припускають, що цей частково розплавлений шар може складатися з багатого на титан мінералу ільменіту. Однак для остаточного підтвердження цієї гіпотези та розуміння джерела тепла, яке підтримує плавлення протягом мільярдів років, будуть потрібні подальші дослідження.
