Глибокі океани покривають більшу частину нашої планети, проте походження цієї величезної маси води не цілком зрозуміле. Згідно з популярною гіпотезою, вода була привнесена на Землю багатими льодом метеоритами. Але нова стаття стверджує, що невеликі тіла (а саме — так звані ахондрити), що падали на юну Землю, були для цього занадто сухими.
Водою покритий 71 відсоток поверхні Землі, причому глибина океану становить у середньому майже чотири кілометри. Загалом наша планета містить більше води — насамперед у рідкому стані, — ніж слід очікувати за таких розмірів та відстані від Сонця.
Вважають, що вода була привнесена сюди на ранніх етапах розвитку Землі під час падіння інших космічних об’єктів. Це могли бути і величезне тіло, що зіткнулося з планетою і стало причиною утворення Місяця (мегаімпакт), і безліч дрібних об’єктів, які активно бомбардували Землю.
До цієї проблеми звернулися автори нової статті у провідному науковому журналі Nature. Об’єктом дослідження стали ахондрити – досить поширений тип кам’яних метеоритів, що не мають характерних округлих включень – хондр. Ця відсутність пов’язана з повним чи частковим плавленням матеріалу метеориту.
Ахондрити активно падали на юну Землю після формування Сонячної системи близько 4,5 мільярда років тому. Вони перебували у розплавленому стані через сильну радіацію.
Усього вивчено сім зразків ахондритів, що походять як мінімум від п’яти різних планетезималей — небесних тіл, які оберталися в Сонячній системі на початку її історії. При цьому на Землю ці метеорити потрапили нещодавно.
Для початку вченим довелося ретельно видалити воду з поверхневих шарів цих метеоритів – за допомогою випалу в печі та потужного насосу. Ця волога потрапила в ахондрити вже на Землі і завадила проводити заміри.
Далі автори використовували різні фізичні методики, щоб виміряти вміст у зразках магнію, заліза, кальцію, кремнію та, зрозуміло, води.
З’ясувалося, що у таких метеоритах було надзвичайно мало води. Більше того, ахондрити виявилися одними з найсухіших позаземних мінералів: вміст води в них не перевищував двох мікрограмів на грам.
Примітно, що серед вивчених зразків є утворені як у внутрішній, так і в зовнішній частинах нашої планетної системи.
«<…> Прийнято вважати, що якщо об’єкт походить із віддалених областей Сонячної системи, то в ньому обов’язково міститься багато води. Наша стаття це впевнено заперечує. Коли речовина метеорита плавиться, жодної вологи в ній уже не залишається», – зазначив один із авторів Сюне Нільсен (Sune Nielsen).
На думку вчених, їх результат спростовує гіпотезу про те, що метеорити, що падають на Землю, стали головним джерелом води і наповнили океани.
Ці висновки також можуть бути корисними для вивчення проблеми абіогенезу — мимовільного зародження життя, а також при пошуку слідів життя на інших планетах.
