Завдяки математичній моделі, яку створили фахівці з космічної медицини ANU (Австралійський національний університет), можна буде прогнозувати, чи буде в астронавта можливість безпечної подорожі на Марс та виконання місій на Червоній планеті. У команді ANU створили симуляцію впливу довготривалого перебування у невагомості на серцево-судинну систему людини, щоб зрозуміти, чи є в людського тіла можливість витримати силу тяжіння Марсу, яка не така сильна, як земна, без знепритомнення чи необхідності в екстреній медичній допомозі після виходу з космічного судна.
Цю модель можна використовувати, щоб оцінювати вплив короткочасного і довготривалого космічного польоту на людський організм – це стане ще однією важливою складовою шляху до висадки людей на Марс. За словами доктора Лекс ван Луна, наукового співробітника Медичної школи ANU, у подорожі є багато ризиків, але найбільш суттєвим є тривалий вплив мікрогравітації (гравітація, близька до нульової), що у комбінації зі шкідливим сонячним випромінюванням може призвести до “фундаментальних” змін в тілі людини.
За словами доктора ван Луна, який є головним автором статті, за час подорожі до Марса (близько 6-7 місяців), структура кровоносних судин та сила серця може постраждати через невагомість, що буде відчуватися через космічну подорож в умовах нульової гравітації. Також він додав, що завдяки комерційним польотам багатих, але не обов’язково здорових і підготовлених людей, можна буде передбачати, чи готовий хтось до польоту на Марс.
За словами астрофізика та реєстратора екстреної медицини доктора Емми Такер, через тривалий вплив гравітації, близько до нуля, серце може стати “ледачим”, оскільки йому потрібно буде прикладати менше зусиль для перекачування крові по тілу. Крім цього, під час перебування на Землі більша сила тяжіння тягне рідину вниз людського тіла, у космосі – навпаки, вона переміщується вверх, через що організм має оманливе враження, що рідини забагато. Через це з’являється дуже часта потреба походу в туалет, і організм зневоднюється.
Саме через це часто можна побачити, як астронавти втрачають свідомість, коли ступають на Землю – саме це є наслідком повернення до гравітації, і чим більший період перебування в умовах відсутності гравітації, тим більша ймовірність такої втрати свідомості. Дослідники хочуть з’ясувати, чи можуть астронавти ступити на Марс без втрати свідомості, і поки зберігають оптимізм, вважаючи, що це можливо. Оскільки астронавти мають виконувати завдання без розрахунку на допомогу від екіпажу підтримки через затримки при передачі повідомлень між Землею і Марсом, невідкладну медичну допомогу їм ніхто не зможе надати.
При побудові цієї моделі використовувався алгоритм, базований на даних астронавтів, зібраних під час численних космічних експедицій, у тому числі в рамках місій “Аполлон”. Це дало можливість змоделювати ризики, що пов’язані з потенційною подорожжю на Марс. Згодом планується розширити модель, яка зібрана на базі даних добре підготовлених астронавтів середнього віку, даними людей з хворобами серця, щоб більш цілісно побачити, що б відбулось, якби середньостатистична людина вирушила у космічну подорож.
