Ви напевно добре пам’ятаєте гучний свого часу фільм жахів «Сайлент Хілл»: історія про місто-привид, під яким палає пекельний вогонь вийшла і справді захоплююча. Можливо, тому що в основу сюжету лягло реальне місто американської глибинки, де підземна пожежа вирує ось уже півстоліття. Ласкаво просимо в Сентрейлію – філію пекла на Землі.
Пекельне полум’я
Міське сміттєзвалище традиційно спалювалось на початку травня. 1962 рік виключенням не став: на утилізацію відходів вирушила група з п’ятьох пожежників-добровольців. Як і завжди вони підпалили сміттєві поклади, дочекалися, поки ті прогорять і загасили вугілля. Робота виявилася халтурною: у глибині смердючих куп вже жевріли іскри майбутнього пекельного полум’я.
Підземні пожежі
Тліюче вугілля в глибині сміттєвих куп провалилося в отвір занедбаної вугільної шахти. Звідси полум’я дуже швидко перекинулося на всю мережу давно випрацюваних шахт. Всі п’ять спроб зупинити поширення пожежі провалилися. Над вулицями міста повис задушливий сморід – виділення чадного газу коштувало життя десяти чоловік.
Живемо як на вулкані
Однак, аж до 1979 року жителі Сентрейлії навіть не здогадувалися про справжній масштаб пожеж. Правда відкрилася завдяки місцевому власнику бензоколонки: він перевіряв рівень палива у підземному баку прибором, який показав надзвичайно високу (78 градусів Цельсія) температуру бензину. У той день жителі міста з подивом усвідомили, що фактично живуть на вулкані.
Інцидент Домбоскі
Але все це до пори до часу залишалося проблемою міста. У 1981 році 12-річний Тодд Домбоскі провалився у величезний колодязь, який раптово виник прямо під ногами хлопчика. З ями глибиною в 45 метрів і шириною в півтора метра Тодда встиг витягти брат. Подія стала початком кінця Сентрейлії як міста: хлопчисько провалився на очах у інспекторської групи, куди входили сенатор штату і міський прокурор.
Глобальний переїзд
Через три роки після інциденту Домбоскі Конгрес США ухвалив виділити 43 мільйони доларів на переселення городян Сентрейлія. Переважна більшість з радістю вхопилися за можливість забратися як найдалі з палаючої під ногами землі. Але кілька сімей, що залишилися у своїх будинках, категорично відмовляючись покидати місто. Мотиви цих людей абсолютно незрозумілі: вже у той час селище нагадувало справжню філію пекла.
Наші дні
Зараз в Сентрейлії залишилося всього сім чоловік жителів. Кілька років тому більшу частину міських будівель просто знесли, і тепер на місці будинків і доріг лежать лише зелені луки. Решта будинків поступово покриваються заростями – тепер місто виглядає зразковою ілюстрацією того, як швидко планета здатна знищити сліди людства.
