Астероїд Камоалева діаметром приблизно 50 метрів – постійний квазісупутник Землі. За складом він не схожий на інші подібні об’єкти, натомість схожий на Місяць. Астрономи змогли пояснити походження астероїда і навіть знайти місячний кратер, який став його прабатьком.
З 34 тисяч відомих навколоземних астероїдів лише кілька десятків літають орбітою, близькою до земної. Траєкторії інших лише перетинають околиці орбіти Землі. Більшість тих, хто «літає» орбітою поруч із нашою планетою, — об’єкти з Поясу астероїдів, розташованого між орбітами Марса і Юпітера. В основному це вуглецеві (клас C) та кремнієві (клас S) астероїди. Астероїд Камоалева на них зовсім не схожий.
Цей астероїд відкрили у 2016 році. Він літає орбітою навколо Сонця, але у тому «ритмі», як і Земля (в резонансі 1:1). Причому поряд із планетою. Тому хоч Камоалева і не обертається навколо Землі, через траєкторію виглядає супутником — квазісупутником.
Особливий інтерес до нього спалахнув 2021 року. Дані, зібрані обсерваторією LBT, показали, що за складом Камоалева швидше схожий на Місяць, ніж на типовий астероїд. Щоб перевірити версію про місячне походження, міжнародна група астрономів вдалася до комп’ютерного моделювання. Результати опубліковані в журналі Nature Astronomy.
Метою було знайти параметри зіткнення астероїда з місячною поверхнею, при якому міг утворитися уламок розміром з Камоалева. До того ж цей уламок мав вирватися з тяжіння Місяця. Виявилося, що для утворення такого швидкісного уламка діаметром 36-60 метрів необхідний астероїд діаметром 0,78-1,44 кілометра. Від ударної події мав залишитись кратер діаметром 10-20 кілометрів.
Примітно, що при цьому середня швидкість обертання уламків, що вилетіли, вийшла близькою до аномально високої швидкості обертання Камоалева. Втім, таке обертання можна пояснити по-іншому. Наприклад, ЯОРП-ефектом та зіткненнями з іншими астероїдами.
На Місяці десятки тисяч кратерів діаметром понад 10 кілометрів, але більшості з них мільярди років. Квазисупутники не живучі. Їхній термін існування — приблизно 10 мільйонів років, в унікальних випадках — близько 100 мільйонів років. Вони або відлітають, або зіштовхуються один з одним і руйнуються, або падають на Землю, Місяць чи Сонце. Значить, Камоалева досить «молодий». А ось «молодих» і підходящих за діаметром кратерів на Місяці всього кілька десятків.
Наймолодший із відповідних місячних кратерів — кратер Джордано Бруно діаметром 22 кілометри та віком 1-10 мільйонів років. За складом Камоалева схожий на матерію із кратера.
Вчені прогнали модель за допомогою параметрів Джордано Бруно. Він утворився від падіння тіла діаметром 1,66 км. При цьому мало утворитися 100-400 фрагментів діаметром більше 36 метрів. З них, як показала модель, протягом наступних 10 років «виживає» лише від 40% до 18% (що далі, тим менше тих, хто вижив). Виходить, поряд із Землею може літати 50-120 із 300 первинних фрагментів кратера Джордано Бруно.
Камоалева все-таки дуже «везучий», адже з усіх уламків лише частки відсотка виходять на орбіту, подібну до орбіти цього астроіда. У кращому разі, якщо зіткнення сталося лише мільйон років тому, Камоалев може мати двох «братів».
Немає нічого дивного в тому, що всі ці уламки досі не виявили. За оцінками дослідників, сьогодні вдалося «зловити» лише 1% навколоземних астероїдів такого розміру.
