Попри війну, життя в українців продовжується. І навіть на передовій є час для звичних людських почуттів – кохання. І знаходиться час, щоб одружитися.
Прес-група штабу АТО випадково натрапила на молодят. Олександр та Василина. Він – водій санітарного автомобіля механізованої бригади, вона – медсестра у складі мобільного шпиталю.
Він не раз привозив для неї роботу, морально важку і криваву роботу. Дівчина щоразу приймала поранених. Перекидалась слівцем із Сашком і вони розходились по своїх світах. Як завше буває, ці дві долі поєднав випадок, а точніше – бронежилет.
Зазвичай просто віталися, банальне «привіт», «па-па». А коли Сашко, довго не приїжджав, то відчуття було двояке. Зізнаюсь, хотілося щоб приїздив частіше, та з іншого боку, розуміла, приїде – знову привезе поранених. Це так важко… Так і приїхав: змучений, брудний у «броніку» з автоматом. Побачив мене, зрадів, і кинувся обніматись. Перечепився, і під вагою того бронежилета ми попадали на землю, наші погляди зустрілися… і все, весілля», – каже Василина.
Кілька санітарних автомобілів, прикрашені кульками і надутими медичними рукавичками повезли наречених вулицями Авдіївки – кількасот метрів від місця реєстрації до – частини.
За цим неординарним дійством спостерігали мешканці містечка. Хтось махав руками, хтось вітав посмішками, а одна бабця навіть заплакала…
Того сонячного дня вперше за кілька місяців був справжній день тиші. Після двох нічних обстрілів у зоні АТО, бойовики жодного разу не застосували зброю у світлу пору доби. У цьому присутній певний символізм і для новоспечених молодят, які планують у мирний час відгуляти справжнє гучне українське весілля.
