У журналі Science з’явилася стаття, в якій вчені з Гарвардського університету публічно відмовилися від проведення першого науково обґрунтованого експерименту зі штучного охолодження Землі. Ретельно опрацьований план досліду розбився про протести лідерів корінних народів Швеції Саамів. Їх не повідомили, а коли інформація спливла, це викликало бурхливу реакцію протесту проти цього та інших експериментів з геоінженерії.
Експеримент SCoPEx (Stratospheric Controlled Perturbation Experiment) був задуманий у Гарварді ще у 2017 році. Відомо, що викинуті вулканами частинки діоксиду сірки у верхніх шарах атмосфери відбивають частину сонячного світла назад у космос і, цим, не дають нагріватися Землі — практично охолоджують її. Подібні частинки або аерозолі можуть бути рукотворними, що дозволить обернути назад процес глобального потепління. Експеримент SCoPEx повинен був підвести під такі геоінженерні проєкти наукову базу – допомогти зібрати дані для уточнення кліматичних моделей на середовище.
Як планувалося, у повітря над Швецією повинна була піднятися повітряна куля, з якої було б проведено випуск аерозолів, що відображають світло. Обладнання на кулі мало вивчити взаємодію частинок один з одним і навколишнім повітрям — нічого надприродного чи незворотного. Щобільше, перший запуск у 2021 році планувався суто технічний без розпилення аерозолю. Але сама звістка про запланований дослід викликала обурення місцевих національних лідерів. Саме цей момент за багато років планування експерименту вчені не врахували.
У новій статті в журналі Science увага приділена саме цій обставині – необхідності діалогу з людьми при обговоренні геоінженерних проєктів. Колектив Гарварда не впорався з «інтересом преси до досліду та не знав, як узгодити питання з представниками корінних народів», тому в березні 2024 року було оголошено про згортання програми SCoPEx.
Слід сказати, що формально невеликі за масштабом геоінженерні досліди ніким не заборонені. На додаток, ще 2010 року, коли відповідний комітет ООН наклав мораторій на проведення геоінженерних проєктів, йшлося виключно про глобальні проєкти. Невеликі компанії та наукові колективи вільні проводити експерименти у сфері геоінженерії, якщо вони мають вкрай локальний характер. Наприклад, один із стартапів дозволив собі підняти в небо повітряні кулі для розпилення діоксиду сірки, а вчені з Університету Вашингтона поставили натурний дослід із освітлення морських хмар, і нічого їм за це не було.
Але якщо йдеться про глобальні проєкти, то навіть Сонце, що пече в шию, не повинно підштовхувати до самодіяльності. Геоінженерні проєкти повинні обов’язково обговорюватися в суспільному просторі, оскільки наслідки можуть торкнутися всіх і кожного, не кажучи про майбутні покоління. І починати треба з оформлення міждержавних домовленостей та діалогу між владою різних країн. Тільки так можна створити умови для потенційного впливу на клімат Землі.
