Вчені знову зареєстрували загадкове космічне явище LFBOT — швидкий синій оптичний перехід, що світиться. Всі події LFBOT, що раніше спостерігалися, супроводжувалися яскравим спалахом і швидким згасанням, тоді як зареєстрована у вересні 2022 року подія AT2022tsd започаткувала спостереження цілої серії з нерегулярних 14 спалахів різної інтенсивності. Щось на відстані одного мільярда світлових років від нас довго горіло і вибухало.
За свою непередбачуваність подія LFBOT AT2022tsd отримала прізвисько «Тасманійський диявол». Вперше явище LFBOT було зареєстроване у 2018 році. Щось далеко у Всесвіті зробило колосальний викид енергії, видимий в оптичному діапазоні у синьому кольорі, і дуже швидко знизило свою яскравість. Усі раніше спостережувані спалахи наднових тривали значно довше, що змусило визнати існування деяких інших процесів у Всесвіті.
Подія AT2022tsd стала справді унікальною, додавши LFBOT (Luminous Fast Blue Optical Transients) ще більше загадковості. Протягом 120 днів після першої реєстрації спалаху було ще 14 спалахів з нерівним інтервалом. Більш того, частина наступних спалахів була з більшою яскравістю, ніж попередні.
Безумовно, вчені мають пару гіпотез, що відбувалося у випадку LFBOT AT2022tsd. З великою ймовірністю ми дійсно бачимо наслідки вибуху наднової, яка перетворилася або на чорну діру, або на нейтронну зірку. На місці колись яскравої зірки залишився її труп набагато менший, але зі своїми дивними властивостями.
“Дивно, але замість того, щоб стабільно згасати, як можна було б очікувати, джерело ненадовго ставало яскравішим, знову і знову”, — розповіла провідний автор роботи Анна Хо (Anna Ho), доцент Корнельського університету.
Як повідомляється в присвяченій дослідженню роботі, опублікованій в Nature, провідною залишається версія про невдалий вибух наднової. На порозі вибуху зірка перетворилася на чорну діру чи нейтронну зірку. Початкова зірка масою близько 20 сонячних спалила все паливо і колапсувала без вибуху. Також джерелом унікального може бути чорна діра середньої маси, що поглинає зірки.
У будь-якому разі, у вчених з’явилися дані для розширення раніше запропонованих моделей поведінки нейтронних зірок, чорних дір і наднових, а також для повнішого опису еволюції останків зірок після їхньої смерті.
