3 грудня 1722 році народився великий український діяч, філософ Григорій Савич Сковорода.
Про це йдеться у Твіттері Президента України Петра Порошенка.
«Сьогодні день народження у нашого видатного співвітчизника – Григорія Сковороди. Пам’ятаймо та шануймо спадщину великого українця!», – йдеться у дописі.
Визнання цей видатний філософ, поет, просвітитель-гуманіст отримав ще за життя, тому не дивно, що й зараз про нього та його значний вклад у історію знають усі українці, пише на своїй сторінці у FacebookПочесний Консул Держави Ізраїль у Західному регіоні України Олег Вишняков.
Він пригадав кілька цікавих фактів та легенд про Сковороду:
«Одна з найвідоміших легенд про Сковороду полягає у тому, що Григорій Савич умів передбачати долю. Доводять це двома історіями. Перша розповідає про його гостини у Києві. Мовляв, одного разу він приїздив у гості до друга Іустина. Пішов прогулятися Подолом – аж раптом відчув трупний запах. Сковорода зібрав речі і поїхав геть з міста, а за кілька тижнів у Києві розпочалася епідемія чуми, а місто закрили.
За іншою легендою, Григорій Савич точно знав дату своєї смерті. За переказами, 9 листопада 1794 року після обіду поет узяв лопату, викопав собі могилу, потім пішов у кімнату, надів чисту білизну, підклав під голову сумку з власними пожитками і ліг спати, ніколи більше не прокинувшись.
До речі, за розповідями, Георгій Сковорода був вегетаріанцем. Він дуже вірив у реальність сновидінь, одного разу у сні він побачив, як люди їдять одне одного. Тоді він і відмовився їсти м’ясо.
Є ще й історія про знайомство Григорія Сковороди із Катериною II. Мовляв, одного разу вона вирішила познайомитись із відомим філософом та запросила його до свого палацу. Сковороду завели до прийомної зали. Згодом увійшла цариця і всі присутні вклонилися їй. Один Григорій Савич стояв рівно. Катерина II обурилася та запитала, чому він не вклоняється повелительці? На що філософ відповів: «Не я бажав вас бачити, це ви хотіли на мене подивитися. Як же ви мене роздивитесь, коли я буду зігнутий удвоє?».
Як майстра слова його знали і учні Харківського колегіуму, де він викладав. У Григорія Савича була власна система оцінювання. Замість балів він писав справжні вироки, наприклад «вельми туп», «справжнє безглуздя», «досить гострий», або «звєрок востроє». Попри це, він все одно був легендарним учителем, якого любили усі.
Наостанок наведу вам його цитату, яка змусить замислитися кожного: «Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване».