Згідно з моделлю, побудованою на основі спостережень космічного телескопа «Джеймс Вебб» (JWST), геотермальна активність Еріди та Макемаке, двох карликових планет у Сонячній системі, може виявитися достатньою, щоб підтримувати під їх поверхнями океани рідкої води. Про це повідомили вчені Південно-Західного науково-дослідного інституту (SwRI, США, Техас).
Еріда, розташована в поясі Койпера, є крижаним світом, який після відкриття в січні 2005 року призвів до позбавлення Плутона статусу планети. Еріда всього на 44 км менше Плутона, але на 25% масивніша за нього завдяки вищій концентрації гірських порід в ядрі. І якщо Еріду віднесли до карликових планет, то Плутону довелося розділити її долю. Макемаке було відкрито через два місяці після Еріди — діаметр нової карликової планети становив 1430 км, що приблизно на 1000 км менше, ніж у Плутона та Еріди. Еріда зараз знаходиться на відстані 14,4 млрд км від Сонця, а Макемаке – в 7,7 млрд км від зірки, і про обох відомо не так багато. Але нещодавні спостереження за допомогою «Джеймса Вебба» пролили нове світло на ці світи: на поверхні об’єктів виявили метановий лід.
Якби метан на поверхні цих карликових планет був поглинений з первинного протопланетного диска 4,5 млрд років тому, він містив би певне співвідношення між двома ізотопами водню – протиєм з ядром з одного протону та дейтерієм з ядром із протона та нейтрона. Але отримане з допомогою телескопа співвідношення виявилося відмінним від очікуваного, отже, він свідчить про геохімічне походження метану, що утворюється у надрах. На поверхні він, можливо, опинився внаслідок газовиділення чи навіть вулканічної активності. Для утворення метану в такий спосіб необхідна температура вище 150 °C, а вона, своєю чергою, могла виникнути лише через радіоактивні ізотопи в ядрах планет — вони виділяють тепло при розпаді. Співвідношення ізотопів вуглецю показало, що виділення метану на поверхню Еріди та Макемаке могло відбуватися до недавнього з геологічного погляду часу.
Цікаво, що запропоновані вченими моделі можна застосувати і до супутника Сатурна Титана. Якщо метан та інші гази можуть утворюватися з урахуванням геотермальних механізмів у ядрі Титану, то гіпотетичний океан під його поверхнею може отримувати запаси вуглецю зсередини.
