Вперше в історії була перевірена здатність хірургів дистанційно керувати хірургічним роботом у космосі. Тести проводились на МКС. Зв’язок із станцією відбувається з невеликими затримками, що відводить автоматиці особливу роль. У перспективі хірургічні роботи повинні самостійно проводити операції, не покладаючись на операторів.
Портативний автоматизований хірургічний комплекс spaceMIRA створений молодою компанією Virtual Incision за контрактом із NASA. Розробка спирається на проєкт MIRA (Miniaturized In vivo Robotic Assistant – “Мініатюрний роботизований помічник для операцій на живому організмі”). Це розробка Університету Небраски в Лінкольні, яка виросла у стартап. Проєкт близько 20 років. Він був придуманий для проведення дистанційних операцій у земних умовах, але знайшов своє продовження у космічних програмах NASA у вигляді spaceMIRA.
Згідно з планами космічного агентства, колись роботизовані комплекси стануть невід’ємною частиною космічних кораблів і станцій, щоб в автономному режимі проводити планові або термінові операції без участі живих хірургів.
Нещодавно прототип хірургічного комплексу spaceMIRA був доставлений на МКС для випробувань в умовах мікрогравітації. Також було цікаво оцінити здатність автоматики компенсувати запізнення сигналу із Землі. Розміщений на МКС маніпулятор spaceMIRA, що складається з двох кінцівок із захватами та камерою для огляду операційного простору, керувався хірургом зі штаб-квартири Virtual Incision. Оператор успішно розрізав з десяток гумових стрічок на макеті, що імітує роботу з живими тканинами.
Можна не сумніватися, що роботизована хірургія з часом знайде застосування на Землі. Однак для космосу вона становить особливий інтерес. Прикро долетіти до Марса і померти там від банального апендициту, якщо раптом таке станеться. Залишається побажати, щоб розвиток проєкту йшов якнайшвидше, і добре вже те, що започатковано.
