Повільне сходження марсохода NASA Curiosity на гору Шарпа (Mount Sharp) у центрі кратера Гейла дозволяє шар за шаром вивчити геологічні епохи стародавнього Марса. На вертикальних структурах видно мітки, які розповідають про клімат Червоної планети мільярди років тому. І чим вище піднімається ровер, тим свіжіші ознаки того, що в минулому на Марсі була велика кількість рідкої води і, ймовірно, існували біологічні форми життя.
У свіжому повідомленні в блозі NASA фахівці агентства поділилися трьома новими ознаками води на Марсі, які знайшов Curiosity. Відкриття стало тим дивовижнішим, що ще восени минулого року ровер у місці дослідження вийшов на блок сульфатів. Сульфати – мінерали солей – вважаються останньою ознакою присутності води, оскільки свідчать про максимальне випаровування води з породи. Проте вище схилом ровер виявив точні свідчення, що рідка вода на древньому Марсі була, і її було в надлишку.
По-перше, на ґрунті проявилися скам’янілості у вигляді брижів на воді.
«Це найкраще свідчення води та хвиль, яке ми бачили за всю місію, — сказав Ашвін Васавада (Ashwin Vasavada), науковий співробітник проекту Curiosity у Лабораторії реактивного руху НАСА у Південній Каліфорнії. — Ми пробиралися через тисячі футів озерних відкладень і ніколи не бачили подібних доказів, а тепер знайшли їх у місці, яке, як ми очікували, буде сухим».
Колись у цьому місці було неглибоке озеро і одного разу бриж на воді та хвилі розігралися досить сильно, щоб опади на дні теж утворив характерний малюнок. Такий малюнок, якщо ви одного разу бачили його на дні моря, річки чи озера біля самого берега або на невеликій глибині, ні з чим не сплутаєш. За мільярди років осадові породи перетворилися на камінь та зберегли свідчення присутності озера у цьому місці.
Щоб дістатися до цього місця Curiosity піднявся приблизно на 800 м. Він не зможе зійти на саму гору Шарпа, яка на 5 км височить з центру кратера Гейла, проте даних для спостережень і пошуків ознак води на стародавньому Марсі ровер знаходить досить навіть на її схилах. Колись схилами гори текли струмки та річки, і потоки води залишали характерні позначки на скелях. Приказка про воду, яка точить камінь – це дуже наочно і пізнавально, коли марсохід досліджує канали, пробиті водою у гірських породах. Це друга ознака присутності води на доісторичному Марсі.
Третьою і найсвіжішою ознакою великої кількості води в історії Червоної планети стали сліди зсувів. На схилах гори марсохід у великій кількості виявляє великі валуни, розташування яких однозначно говорить про сходи по вологій породі. Картина, маса та розташування валунів дають чітке свідчення, що за цими геологічними процесами стоїть вода, а не процеси природного руйнування – гравітації чи тектоніки.
Нарешті, клімат Марса був не постійним, а змінювався з певним і чітко вираженим ритмом, про що говорять шари, що чергуються на скельних породах.
«Хвиля бриж, селеві потоки та ритмічні шари говорять нам про те, що історія переходу від вологого до сухого на Марсі не була простою, — каже Васавада. — Стародавній клімат Марса вирізнявся дивовижною складністю, як і земний».
Джерело: NASA
