Після того, як Європарламент проголосував за наш «безвіз», в Україні різко зросла кількість бажаючих отримати закордонні біометричні паспорти. Цим і користуються численні приватні фірми, котрі навперебій пропонують свої послуги для отримання нових (пластикових) документів.
Про це йдеться у матеріалі «Вечірнього Києва».
Ціни, не «кусайтеся»!
Замінювати старі документи на біометричні – право, а не обов’язок громадянина. За бажанням можна й надалі користуватися паперовими носіями, але в разі виїзду за кордон доведеться знову звертатися до відповідного посольства й платити гроші за оформлення візи. Детальніше про це можна дізнатися сайті Державної міграційної служби (ДМС).
Зважаючи на можливість «безвізу», багато наших співвітчизників уже подалися у черги за «біометрикою». Скільки ж коштує таке задоволення? Як дізналася «Вечірка», найдешевші послуги – у міграційній службі: для оформлення документів протягом двадцяти робочих днів потрібно сплатити «лише» 557,32 грн, протягом семи – 810,32 Проте тут є одне «але»: щоб звернутися до ДМС, потрібно спочатку потрапити до електронної черги. Для більшості киян це проблема №1. Виявляється, сайт цієї державної установи чи то не може, чи то не бажає обслуговувати всіх бажаючих. Як показує аналіз, практично всі інтернет-підрозділи ДМС надають одну й ту ж саму (автоматичну) відповідь: «На жаль, немає вільного часу».
Отже, як казав один відомий діяч, маємо те, що маємо. Поки державні структури активно прикриваються великою завантаженістю, приватні не менш активно приваблюють своїми пропозиціями. Цитуємо заманливі обіцянки однієї з таких фірмочок: «З нашою допомогою зробити закордонний паспорт можна без зайвого клопоту. Вам не доведеться простоювати в чергах, самостійно збирати і заповнювати всі необхідні документи, здійснювати весь перелік (потрібних і непотрібних) оплат, діставати різноманітні довідки тощо. Вам потрібно буде приїхати тільки один раз на фотографування. Оформлення проходить без черги і займає всього 15 хвилин…».
Як стало відомо «Вечірці», такий «сервіс» коштує недешево: для оформлення документів протягом двадцяти робочих днів треба заплатити щонайменше 1090 грн, протягом семи-десяти – 1390 грн, протягом п’яти – 1790 грн. А якщо вам потрібно «супертермінове» оформлення (за два дні), то в такому разі доведеться «викласти» 5000 грн.
Звернімо увагу: усі ці фірмочки не приховують своїх зв’язків із підрозділами ДМС, завдяки яким доволі швидко вирішують «паспортні» питання. Виходить, що у міграційній службі завжди знайдеться вільний час лише для платоспроможних громадян? Питання, як-то кажуть, риторичне.
Тонкощі «Шенгену»
Хоча рішення про «безвіз» було ухвалено Європарламентом 6 квітня, пакувати валізи зарано. Своє слово мають сказати ще дві ключові структури – Рада Європи та Комітет постійних представників («Coreper»). Тобто раніше червня нас у Європі ніхто не чекає.
Як стверджує адвокат Олександр Мурза, безвізовий режим не є гарантією «на всі сто»: міграційна служба може «загальмувати» будь-кого, керуючись власною підозрою. Окрім того, треба запастися фінансами з розрахунку на одну особу – 45 євро на добу. Ці кошти можуть бути як у готівковій, так і неготівковій формі. Також не треба забувати, що на кордоні можуть заборонити в’їзди до ЄС тим громадянам, які порушували закон (порядок) під час попередніх подорожей до Європи.
Незважаючи на «біометрику», під час поїздки до ЄС необхідно запастися всіма документами, котрі зазвичай подають для оформлення візи. На кордоні можуть люб’язно запитати і про дорожні чеки, і про бронювання житла, і про мету подорожі, і про наявність коштів. При цьому варто пам’ятати й про інші вимоги так званого «Шенгенського прикордонного кодексу»: в’їзди до ЄС дозволені тим іноземцям, які не перебувають у чорному списку заборонених осіб, не несуть загрози для міжнародних відносин, громадського порядку, безпеки та здоров’я.
Безвізовий режим передбачає певні тонкощі: час перебування на території держав Шенгенської зони – не більше 90 днів протягом шестимісячного терміну (цей період не фіксований, а гнучкий). Тому потрібно якомога уважніше ставитися до дати поїздки, зважаючи на ризик перебрати дозволені три місяці. Для тих, хто мріє працевлаштуватися у країнах ЄС, потрібно отримати відповідний дозвіл на роботу (лише «безвіз» тут не врятує).
«Безвізовий режим – це дуже важливий крок на шляху України до членства в Євросоюзі», – вважає депутат Київради Олесь Маляревич.
«Звичайно, більшість наших співвітчизників, зважаючи на фінансові труднощі, не зможе поїхати до країн ЄС найближчим часом. Одначе сам факт того, що більше не потрібно витрачати час та кошти на оформлення візи, є дуже позитивним моментом. У ментальному плані до Європи та європейського мислення нам ще дуже далеко. Проте все ж хочеться вірити: чим частіше ми зможемо подорожувати, вчитися чи працювати в Європі, тим швидше станемо справжніми європейцями. Зрештою, щоб стати ними, навіть їздити нікуди не треба: для початку варто навчитися викидати сміття до урни, а не куди попало, – заявив депутат.
ТОЧКА ЗОРУ
Віталій КУЛИК, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства:
– Сподіваюся, що вже нинішнього літа наші співвітчизники отримають таку можливість – подорожувати по Європі без віз. Проте одразу виникає запитання: хто цим зможе скористатися? Очевидно, що надмірних черг на шляху до Європи не буде. Мінімальна зарплата у 3200 грн не передбачає таких туристичних подорожей. Як показують розрахунки, на один «євротиждень» (із проживанням і харчуванням) в середньому потрібно витратити близько 500-1000 євро. Тому відверто дивують гучні повідомлення, які вже «гуляють» у соціальних мережах: мовляв, після падіння «візової завіси» до країн ЄС відразу чкурнуть всі ті люди, які ще не встигли виїхати. Чи це так насправді?
По-перше, ринок праці ЄС не розширюється, а навпаки – звужується. Після останньої хвилі міграції із Близького Сходу (2015-2016 роки) навіть за ті робочі місця, на яких наші співвітчизники раніше мали шанси закріпитися, сьогодні йде жорстка конкурентна боротьба. Та й самі українці не звикли знецінювати свій труд (на відміну від деяких емігрантів).
По-друге, наразі спостерігається тенденція не до зростання потоку трудової міграції до ЄС, а навпаки – до її зменшення. Сталою залишається лише цифра сезонних працівників. По-третє, щоб працювати за кордоном, потрібна робоча віза, а не «безвіз».
Щодо ставлення до українців у Європі, то воно різне. У більшості країнах ЄС наших піввітчизників сприймають як європейців, яким не пощастило з державою походження. Водночас нас почали чітко відрізняти від росіян. І це вже добре.
ДОВІДКА:
Закордонний паспорт із безконтактним електронним носієм виготовляється у формі книжечки (розмір: 88х125 мм). Бланк складається із м’якої обкладинки, форзаца, сторінки даних і 32 паперових сторінок. У праву частину обкладинки імплантовано безконтактний електронний носій (для запису і зчитування даних).
Для отримання «біометрики» потрібні такі документи:
- внутрішній паспорт громадянина України (оригінал і дві копії);
- ідентифікаційний код (оригінал і одна копія);
- довідка з військкомату або військовий квиток (для молодих людей до 25 років).
На дитину треба оформляти окремий біометричний паспорт, термін дії якого складає 4 роки.
