Cтарий Новий рік: між Центральною Радою та урядом Леніна

0
422

Україна почала переходити на григоріанський календар завдяки рішенню Центральної Ради, після чого жителі країни стали двічі святкувати Новий рік

Маланка та Василь

14 січня до України завітає специфічне народне свято – Старий Новий рік. Вони виникло через розбіжності між двома календарями: юліанським та григоріанським.

Старий Новий рік святкують в країнах, де православна церква не перейшла на запроваджене в Західній Європі у XVI столітті нове літочислення. Крім України, це свято відзначають у Росії, Білорусі, Молдові. Також крім пострадянських країн, зі Старим Новим роком знайомі  у Сербії, Чорногорії та Македонії.

Зараз юліанський перший день року припадає на 14 січня григоріанського. З 2100 року східний християнський світ відзначатиме кожне церковне свято на день пізніше, бо тоді збільшиться різниця між двома традиційними календарями.

14 січня за церковним календарем відзначають обрізання Ісуса Христа, а також вшановують святителя Василя Великого, який жив у ІV столітті. Тому свято Старого Нового року ще називають “Василя” або “Маланки”. Друга назва пов’язана з тим, що напередодні, 13 січня, церква вшановує преподобну Меланію Римлянку, яка жила у V столітті.

Деякі звичаї Старого Нового року мають стосунок ще до дохристиянської доби. Зокрема, за язичницьких часів початок року відзначали з приходом весни. Тоді починався новий цикл землеробських робіт.

“Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка” – ці весняні за своїм змістом слова щедрівки співають у січні, на Старий Новий рік. Ще одне свідчення збереження таких давніх звичаїв, які прийшли з весняного періоду  – ходити «засівати» 14 січня.

Забуте рішення Центральної Ради

На деяких українських інтернет-сайтах ще й сьогодні можна зустріти твердження про те, що Україна відмовилась від юліанського календарю після рішення Раднаркому Радянської Росії у 1918 році. Частково це відповідає дійсності, оскільки більшовики перемогли у війні 1917-1921 років і потім запровадили свої правила, в тому числі і календарні.

Однак аналогічне рішення щодо переходу на григоріанський календар ухвалювала і Центральна Рада. Про нього трошки забули, бо влада Української народної республіки не встигла повністю втілити в життя це рішення і багато інших.

У 1917 році революціонери намагались змінити все, що бачили. Тому і реформа календаря була важливим кроком у їхніх планах. Цікаво, що і більшовики аргументували свої дії необхідністю були ближче до європейського народу.

Більшовики на партійному рівні почали користуватися новим стилем уже з 18 квітня 1917 року. Саме з цього дня більшовицька газета «Правда» стала датуватися двома числами, за новим стилем й у дужках — за старим.

Це було пов’язано з  тим, що 18 квітня за старим стилем — це 1 травня за новим. День міжнародної солідарності трудящих таким чином можна було святкувати в один день з європейськими робітниками. Така тоді була дивна кон’юнктура в очікуванні світової пролетарської революції.

Після перемоги Жовтневого перевороту більшовики провели у Радянській Росії реформу календаря. Так вийшло, що саме її часто згадують зараз, коли йдеться про перехід на григоріанський календар.

24 січня 1918 року було оприлюднено «Декрет про запровадження в Російській республіці західноєвропейського календаря».

З метою встановлення в Росії однакового «майже з усіма культурними народами обчислення часу» Раднарком ухвалив запровадити по закінченні січня 1918 року новий календар. Так наступним днем після 31 січня стало 14 лютого.

В Україні тоді була своя революційна влада, яка не дуже враховувала рішення Раднаркому. Однак схожі за змістом реформаторські ідеї тоді буквально літали в повітрі і влада УНР теж задумалась про зміну календаря.

12 лютого 1918 року Центральна Рада й уряд УНР ухвалили закон про запровадження нового стилю: після 15 лютого одразу настало 1 березня. Тоді ж було запроваджено перехід українських земель на середньоєвропейський час.

В той час вже тривала гібридна війна Радянської Росії проти УНР. Наступ більшовицьких військ з боку Росії здійснювався від імені уряду українських комуністів, який діяв у Харкові. Коли УНР переходила на григоріанський календар, Київ контролювали більшовики.

У 1918-1919 роках влада у Києві змінювалась дуже часто, так що місцеві жителі навіть не встигали реагувати на такі зміни. Іноді ці військово-політичні події торкались і календарних питань.

Юліанський календар ненадовго повернувся в Україну разом із білогвардійськими військами генерала Денікіна. Згідно наказу №2 військового губернатора Києва генерала Бредова, були скасовані усі декрети радянського уряду, а обрахування часу було встановлене за так званим старим стилем.

Так після 31 серпня 1919 року … настало 19 серпня. Календар повернули назад, але ненадовго. Григоріанський календар остаточно прийшов до Києва разом із більшовиками у грудні 1919 року.

Зміна календаря

Питання про доречність переходу в Україні церковних свят із юліанського на григоріанський календар поки залишається відкритим.

Зокрема, зараз в Україні обговорюється питання про святкування Різдва і у грудні і у січні. Згодом може йтись про відмову від святкування Різдва у січні, бо грудневі святкування відбуватимуться одночасно з західними країнами. А от святкування Різдва у січні певним чином залишає Україну на орбіті російського культурного простору.

В такому випадку Новий рік буде не перед, а після святкування Різдва. Старий Новий рік тоді у певному сенсі зникне, бо автоматично перейде на перше січня.

Джерело Еспресо

Поділись

Загрузка...